Про коледж

ІСТОРІЯ ТА РОЗВИТОК

Історія Коледжу геологорозвідувальних технологій Київського національного університету імені Тараса Шевченка починається зі створення Київського геологорозвідувального технікуму.

Київський геологорозвідувальний технікум засновано 31 липня 1930 року наказом Головного геологорозвідувального управління Вищої Ради народного господарства СРСР.

Технікум розпочав підготовку фахівців геологічної галузі з чотирьох спеціальностей: геологорозвідувальної, гідрогеологічної, бурової, а також топографічної, яка була ліквідована після випуску техніків-топографів у 1931 році.

Технікум був розташований по вул. Жертв революції (нині Михайлівська), 12 і займав один поверх будівлі. У цьому ж будинку знаходилися ще чотири навчальні заклади – два інститути і два технікуми. Заняття проводилися у дві зміни, починаючи з 16 години, У технікумі навчалося близько 150 учнів. Спочатку ніякої навчальної бази, за винятком невеликої бібліотеки, не було. Не було і штатних викладачів.

У наступні роки, до 1934 року, створювалися навчальні кабінети, поповнювалася літературою бібліотека, формувався педагогічний колектив.


У 1934 році відбувся перший випуск фахівців геологічного профілю. У 1934 році будинок по вул. Жертв революції, 12, де був розташований технікум, передано Інституту Червоної професури, переведеному із Харкова після того, як Київ став столицею УРСР.

Директор технікуму Боревський Л. Д., призначений на цю посаду у 1934 році, разом з колективом багато зусиль доклав, щоб отримати право на переїзд технікуму у нове приміщення Індустріального робфаку по вул. Червоноармійській, 23, де технікум зайняв 6 кімнат цокольного поверху. Це дозволило розпочати 1934-35 навчальний рік з шістьма навчальними групами першого курсу нового прийому. Через певний час аудиторний фонд технікуму поповнився ще чотирма аудиторіями, що дало змогу проводити заняття у дві зміни з повним складом учнів.

Технікум було перейменовано у геолого-гідрогеодезичний, в результаті чого з’явилися нові спеціальності: маркшейдерська і авіафототопографічна. Кількість учнів тоді була вже майже 500 осіб. Число штатних викладачів складало близько 20 осіб.

Були створені фізичний, геодезичний, мінералогічний кабінети. У дворі побудовали бурову вишку, що дало змогу проводити практику з ручного буріння. Бібліотека технікуму була розташована по бул. Тараса Шевченка, 4, у приміщенні геологічного тресту.

З кожним роком справи технікуму поліпшувалися. Щорічно випуск молодих спеціалістів складав близько 100 осіб, а число учнів поповнювалося за рахунок нового прийому (5-6 навчальних груп) з осіб, що закінчили семилітню школу.

Вже у цей час технікум мав велику популярність в Україні та інших союзних республіках. Число бажаючих отримати геологічні спеціальності з кожним роком зростало. Учні технікуму проходили практику на всій території Радянського Союзу, а по закінченні технікуму їхали на роботу у різні республіки країни. За період з 1934 до 1941 року технікум випустив понад 1000 фахівців.


З початком Великої Вітчизняної війни значна частина викладачів і учнів технікуму пішли на фронт. Технікум було евакуйовано до м. Семипалатинська (Казахстан), де продовжувалася підготовка фахівців для геологічної галузі країни до звільнення Києва.

Після звільнення Києва у 1943 році почалася робота по відновленню Київського геологорозвідувального технікуму. А у Семипалатинську і донині функціонує геологорозвідувальний технікум, створений на базі Київського.

Технікум відновив свою роботу у приміщенні школи № 30 м. Києва по вул. Саксаганського, 64 на правах оренди приміщень з проведенням навчальних занять у третю зміну – з 20 години. На правах оренди використовувалися і приміщення середньої школи № 136 по вул. Жилянській.

У 1945 році, після закінчення Великої Вітчизняної війни, до технікуму повернулися учні, навчання яких перервала війна. Зі збільшенням контингенту гостро постала проблема аудиторного фонду. А потреба у геологічних кадрах з розвитком народного господарства країни зростала. Урядом було прийняте рішення про будівництво навчального містечка Київського геологорозвідувального технікуму. І у 1947 році на Черепановій горі розпочалося будівництво навчального корпусу та гуртожитку.

1 вересня 1949 року технікум розпочав заняття у власному навчальному корпусі по вул. Анрі Барбюса, 9, у тій частині, будівництво якої на той час було завершено.

А вже на початку 50-х років вводиться в експлуатацію ціле студентське містечко, яке включало навчальний корпус, гуртожиток, їдальню, навчальні майстерні зі столярним, токарно-фрезерувальним, слюсарним цехами, кузнею, а також гаражні бокси для автотранспорту та геологорозвідувальної техніки.

У 1952 році була відкрита заочна форма навчання молоді, яка прагнула оволодіти професією першопрохідника земних надр без відриву від виробництва. У 1957 році розпочалася підготовка фахівців для країн, що вступили на шлях самостійного розвитку, звільнившись від колоніалізму. Технікум підготував близько 500 фахівців для країн Азії, Африки та Латинської Америки.


З 1950 до 1957 року в технікумі функціонували однорічні курси, на яких було підготовлено близько 1500 техніків вузької спеціалізації. У 1967 році було відкрито навчальний полігон у Житомирській області для проведення навчальних практик з топографії, бурової та гірничої справи, геофізичним, гідрогеологічним та інженерно-геологічним дослідженням.   

У вересні 1968 року відчинив свої двері ще один гуртожиток на 480 місць для студентів з інших міст; у вересні 1970 року була введена в експлуатацію прибудова до навчального корпусу на 8 навчальних аудиторій. На першому поверсі прибудови розмістився студентський буфет-кафетерій.

1977 рік знаменний тим, що завершилося будівництво нового навчального корпусу і спортивного комплексу. Новий і старий навчальні корпуси було з’єднано переходами і загальна площа навчальних приміщень склала понад 14800 кв.м. З цього часу заняття проводяться в одну зміну, що дало змогу більше уваги приділити позаурочній і виховній роботі: художній самодіяльності, технічній творчості, різноманітній роботі у гуртках. Уведений в дію спортивний комплекс дав можливість удосконалити рівень роботи спортивних секцій і стан фізичної підготовки, яка дуже потрібна геологам польових експедицій і партій.  

У приміщенні лабораторії геофізичних методів дослідження свердловин була збудована унікальна дослідна свердловина. Її глибина й обладнання дозволяє проводити практичні та лабораторні заняття в аудиторних умовах, але максимально наближених до виробничих, еталонувати каротажну апаратуру.

3 1986 року для пропаганди геологічних знань і практичного навчання з петрографії, кристалографії, мінералогії та палеонтології використовується геологічний музей. Музейна колекція нараховує 3270 зразків гірських порід і мінералів з різних регіонів України і світу та 560 одиниць палеонтологічної колекції.

У 1999 році було створено сучасний комп'ютерний центр. Програмне забезпечення лабораторій комп’ютерного центру дозволяє студентам успішно опановувати новітні комп’ютеризовані технології обробки геолого-геофізичної, екологічної інформації, сучасні інформаційні системи і технології, комп’ютерні мережі.

За час існування в технікумі підготовлено понад 40 тисяч фахівців геологічного профілю та інших спеціальностей, а також близько 500 фахівців підготовлено для країн Азії, Африки та Латинської Америки.

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 05.10.2012  № 1075  було припинено діяльність Київського геологорозвідувального технікуму шляхом реорганізації (приєднання) до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, як структурний підрозділ – Коледж геологорозвідувальних технологій Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Сьогодні коледж є базовим з розробки Галузевих стандартів вищої освіти екологічної та геологічних спеціальностей.

Вивчення навчальних дисциплін забезпечують 14 циклових комісій.

Нині Коледж геологорозвідувальних технологій Київського національного університету імені Тараса Шевченка - єдиний навчальний заклад України, який готує молодших спеціалістів усіх геологорозвідувальних спеціальностей. У коледжі є навчальні і спортивні корпуси, навчальні майстерні, їдальня, гуртожитки, навчальні полігони, геологічний музей, бібліотека з читальною залою а також кабінети й лабораторії, укомплектовані сучасною апаратурою й обладнанням. Комп’ютерний центр коледжу оснащений сучасними комп’ютерами, має доступ до мережі Інтернет.

      Сьогодні коледж реформується, розбудовується, розвивається. У планах на майбутнє – подальший розвиток. Це оновлення матеріально-технічної бази; впровадження новітніх технологій навчання, подальша комп’ютеризація навчального процесу.
Переглянути проспект коледжу