Iсторія та розвиток


image003.pngІсторія Коледжу геологорозвідувальних технологій Київського національного університету імені Тараса Шевченка починається зі створення Київського геологорозвідувального технікуму.
Київський геологорозвідувальний технікум (КГРТ) засновано 31 липня 1930 року наказом Головного геологорозвідувального управління Вищої Ради народного господарства СРСР на базі топографічної професійної школи. Директором  навчального закладу було призначено Горбача С.І.

Технікум розпочав підготовку фахівців для геологічної галузі з чотирьох спеціальностей: геологорозвідувальної, гідрогеологічної, бурової, а також топографічної, яка була ліквідована після випуску техніків-топографів у 1931 році. 

КГРТ був розташований по вул. Жертв революції, 12 (нині Михайлівська), і займав один поверх будівлі. У цьому ж будинку знаходилися ще чотири навчальні заклади – два інститути і два технікуми. Заняття проводилися у дві зміни, починаючи з 16 години, У технікумі навчалося близько 150 учнів. На початку не було ніякої навчальної бази, за винятком невеликої бібліотеки. Не було й штатних викладачів. 

До 1934 року відбувалося становлення навчального закладу: створювалися навчальні кабінети, поповнювалася літературою бібліотека, формувався педагогічний колектив. У цей період директорами Київського геологорозвідувального технікуму були: Мельников, Купрський, Лінійчук Я.У., Радченко, Боревський Л.Д. У 1934 році відбувся перший випуск фахівців геологічної галузі. 

У 1934 році будинок по вул. Жертв революції, 12, де був розташований технікум, передано Інституту Червоної професури, переведеному із Харкова до  столиці  УРСР. 
image007.png
Призначений у 1934 році директор КГРТ Боревський Л.Д.,  разом з колективом доклав багато зусиль для права на переїзд технікуму в нове приміщення Індустріального робфаку по вул. Червоноармійській, 23 (нині Велика Васильківська), де було зайнято 6 кімнат цокольного поверху. Це сприяло розпочати 1934-35 навчальний рік з шістьма навчальними групами першого курсу нового набору. Через деякий час аудиторний фонд технікуму поповнився ще чотирма аудиторіями, що дало змогу проводити заняття у дві зміни з повним складом учнів. 

Технікум було перейменовано в геолого-гідрогеодезичний, у результаті чого з’явилися нові спеціальності: маркшейдерська і авіафототопографічна. Кількість учнів була приблизно 500 осіб. Кількість штатних викладачів складала близько 20 осіб. 

Були створені фізичний, геодезичний, мінералогічний кабінети. У дворі побудовано бурову вишку, що сприяло проведенню практик із ручного буріння. Бібліотека технікуму була розташована на бульварі Тараса Шевченка,  4, у приміщенні геологічного тресту. 

З кожним роком справи Київського геологорозвідувального технікуму йшли вгору. Випуск молодих спеціалістів щорічно складав близько 100 осіб, а кількість учнів поповнювалася за рахунок нового набору (5-6 навчальних груп) з осіб, що закінчили семирічну школу. 

Вже в ті часи технікум був велику популярним в Україні та інших союзних республіках. Кількість вступників на геологічні спеціальності з кожним роком зростала. Учні проходили практику на усій території Радянського Союзу, а після закінчення закладу у різних куточках країни. За період з 1934 до 1941 року технікум випустив понад 1000 фахівців. 
image023.png
Після Боревського Л.Д. у 1936 році директором КГРТ призначено Радіонова С.П. У 1938 році  технікум очолив Ейдельмант М.В.,  у 1940 році - Консевич А.І.
На початку Другої світової війни значна частина викладачів і учнів технікуму пішли на фронт. КГРТ було евакуйовано до м. Семипалатинськ (Казахстан), де продовжувалася підготовка фахівців для геологічної галузі країни.

Після звільнення Києва в 1943 році почалася робота з відновлення Київського геологорозвідувального технікуму. А в Семипалатинську й донині функціонує геологорозвідувальний технікум, створений на базі Київського.

Технікум відновив свою роботу у приміщенні школи №30 м. Києва по вул. Саксаганського, 64 на правах оренди приміщень з проведенням навчальних занять у третю зміну – з 20 години. На правах оренди використовувалися і приміщення середньої школи №136 по вул. Жилянській.

Велику роботу по відновленню КГРТ провів Ларін Костянтин Леонідович, призначений директором  у березні 1944 року після Холодкевича В.К.

У 1945 році, після закінчення Другої світової війни, до технікуму повернулися учні, навчання яких перервала війна. Із збільшенням контингенту гостро стала проблема аудиторного фонду. Потреби в геологічних кадрах з розвитком народного господарства країни зростали. Урядом було прийнято рішення про будівництво навчального містечка Київського геологорозвідувального технікуму. У 1947 році на Черепановій горі розпочато будівництво навчального корпусу та гуртожитку. 

1 вересня 1949 року технікум розпочав заняття у власному навчальному корпусі по вул. Анрі Барбюса, 9  у тій частині, будівництво якої на той час було завершено.
image014.png
На початку 50-х років вводиться в дію ціле студентське містечко, яке включало навчальний корпус, гуртожиток, їдальню, навчальні майстерні зі столярним, токарно-фрезерувальним, слюсарним цехами, кузнею, а також гаражні бокси для автотранспорту та геологорозвідувальної техніки. 
image009.png
У 1952 році була відкрита заочна форма навчання для молоді, яка прагнула здобути професію першопрохідника земних надр без відриву від виробництва. З 1957 року розпочалася підготовка фахівців для країн, що стали на шлях самостійного розвитку, звільнившись від колоніалізму. Технікум підготував близько 500 фахівців для країн Азії, Африки і Латинської Америки.

З 1950 до 1957 року у Київському геологорозвідувальному технікумі функціонували однорічні курси, на яких підготовлено близько 1500 техніків вузької спеціалізації. 

У 1967 році було відкрито навчальний полігон у Житомирській області для проведення навчальних практик з топографії, бурової і гірничої справи, геофізичних, гідрогеологічних та інженерно-геологічних досліджень. 

До вересня 1968 року збудовано ще один гуртожиток на 480 місць для приїжджих студентів; у вересні 1970 року була введена в дію прибудова до навчального корпусу на 8 навчальних аудиторій. На першому поверсі прибудови розмістився студентський буфет-кафетерій. 


1977 рік знаменний тим, що було завершено будівництво нового навчального корпусу і спортивного комплексу. Новий і старий навчальні корпуси було з’єднано переходами, і загальна площа навчальних приміщень склала понад 14800 кв.м. З цього часу заняття проводяться в одну зміну, що сприяє поліпшенню позаурочної і виховної роботи: художньої самодіяльності, технічної творчості, різноманітної роботі у гуртках. Запроваджений у дію спортивний комплекс дає змогу удосконалити роботу спортивних секцій з фізичної підготовки, яка  непотрібна геологам польових експедицій і партій. 
image022.png

У приміщенні лабораторії геофізичних методів дослідження свердловин було збудовано унікальну дослідну свердловину. Її глибина й обладнання дозволяє проводити практичні та лабораторні заняття в аудиторних умовах, але максимально наближених до виробничих, еталонувати каротажну апаратуру. 
1 вересня 1986 року відкрито геологічний музей технікуму. Фонди музею нараховують понад три тисячі зразків мінералів і гірських порід із родовищ різних регіонів України та світу і більше 300 одиниць палеонтологічної колекції. В музеї проводяться навчальні заняття з мінералогії, петрографії, корисних копалин, загальної та історичної геології., а також  екскурсії для студентів, школярів. 

У 1999 році створено сучасний навчальний комп’ютерний центр. 
Тривалий час Київський геологорозвідувальний технікум був підпорядкований Міністерству геології Радянського Союзу, Міністерству геології України, а з 2001 року –  Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України. З жовтня 2012 року технікум приєднано до Київського національного університету імені Тараса Шевченка і реорганізовано в Коледж геологорозвідувальних технологій. 
Будування коледжу

Історія Коледжу геологорозвідувальних технологій створювалась і твориться перш за все зусиллями педагогічного колективу. Викладачі коледжу в різні часи надавали допомогу в пошуках і розвідці родовищ корисних копалин і підготовці фахівців геологічної галузі в Алжирі, В’єтнамі, Китаї, Лаосі, Ірані, Нігерії, Ефіопії та інших країнах. Протягом багатьох років у КГРТ проходили стажування викладачі технікумів геологічної галузі з країн, що розвивалися. 


Головним надбанням Коледжу геологорозвідувальних технологій є його випускники. За 90 років існування коледж підготував понад 50 тисяч фахівців для геологічної та інших галузей. Серед них багато першовідкривачів родовищ корисних копалин, керівників різних рангів, вчених. Випускники коледжу є осередком (основою)о інженерно-технічного персоналу багатьох геологічних підприємств і установ України та Зарубіжжя. 


Абітурієнту